Перевіряємо диктант

Цього року диктант називався «Наші пісні». Його текст прочитав доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, теле- і радіоведучий Олександр Авраменко.

Сімнадцятий Всеукраїнський радіодиктант національної єдності 9 листопада, крім України, писали в Латвії, Литві, Португалії, Словаччині, Румунії, Казахстані, Китаї, Аргентині, США та Канаді. Цього року організатори події – Українське радіо – запросили до написання радіодиктанту посольства України за кордоном, іноземні дипломатичні представництва в Україні та міжнародні культурні інституції. 

11 листопада, на сторінці Радіодиктанту національної єдності у Facebook та на офіційному сайті Українського радіо було оприлюднено текст диктанту. Пропоную перевірити самостійно власний диктант. Успіхів!

Наші пісні

Ми живемо у світі, де співіснує безліч ритмів: клепання коси, тупіт копит, і дзюрчання молока у відрі, і хлюпання морських хвиль, і перестук поїзних коліс, і цокання годинника. Обдарований музикальним слухом, наш народ тонко відчуває всі ритми, тому й витворив близько трьохсот тисяч народних пісень, якими зачаровує весь світ. Їх у нас сила-силенна на будь-який смак: хлопцям подавай “Ой на горі та й женці жнуть”, а дівчатам – “Цвіте терен”.

Американцям і не лише їм важко уявити Різдво без “Колядки дзвонів” – пісні, слова якої покладено на музику славетного українського композитора Миколи Леонтовича. Наш “Щедрик” прикрашає такі всесвітньо відомі фільми: “Гаррі Поттер”, “Сам удома”, “Загублений у Нью-Йорку”.

А чи знаєте ви, що в космосі першою прозвучала українська пісня “Дивлюсь я на небо…”? Понад півстоліття тому її виконав наш земляк – космонавт Павло Попович. Напевно, автор пісні Михайло Петренко й не сподівався, що його творіння звучатиме аж за небом, де навіть сокіл не літає.

Наші пісні з будь-якими мотивами: чи з пристрасними карпатськими ритмами у виконанні Руслани, чи з тривожними кримськотатарськими інтонаціями Джамали – долають усі кордони без віз, бо в них – жива душа народу України.

День писемності

«Слова росли із ґрунту, мов жита, Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова»                                     Ліна Костенко

Мета: виховувати любов до рідного слова;навчати розуміти важливість мови в житті народу; розвивати навички виразного читання поетичних творів. День писемності (літературно-музична композиція)

Диктант національної єдності

Запрошуємо всіх долучитися до акції!

XVII Всеукраїнський радіодиктант Національної єдності, який відбудеться у День української писемності та мови 9 листопада, цьогоріч проходитиме у форматі міжнародного флешмобу.

Про це на прес-конференції у четвер, 2 листопада, заявила координатор акції, ведуча спецпроекту "XVII Радіодиктант національної єдності" Аліна Акуленко, повідомляє кореспондент Укрінформу. 

"Радіодиктант упродовж 17 років дуже суттєво змінювався, і від статусу перевірити, чи грамотно я пишу, ми на сьогодні дійшли до статусу величезного масового міжнародного флешмобу", - сказала Акуленко.

Вона розповіла, що Українське радіо запрошує усіх охочих не лише долучитися до написання, а й створити власний осередок диктанту - зібратися родиною, колективом чи з групою друзів, адже мета акції - не перевірка грамотності, а єднання. "Ми повинні зрозуміти, що радіодиктант - це акція,  яку проводить кожен з нас", - наголосила ведуча спецпроекту. 

Акуленко поінформувала, що після першого радіодиктанту у 2000 році організатори отримали близько тисячі робіт, а торік їх надійшло уже понад 21 тис. Географія учасників також вийшла за межі України - торік організатори отримали радіодиктанти від учасників з Фінляндії, Італії, Великої Британії, Єгипту, Туреччини, Білорусі, Швецї, Португалії, Франції.

Радіодиктант звучатиме на Першому каналі Українського радіо о 12 год., він традиційно складатиметься з близько 150 слів, а  читатиме його доцент Київського унівесритету ім. Б.Грінченка мовознавець Олександр Авраменко. Диктант треба надіслати на адресу Українського радіо: Київ-1, Хрещатик, 26. Перевірятимуться лише роботи, надіслані 9 і 10 листопада, а ті, хто напише диктант без помилок, будуть відзначені символічними призами.

Шевченкіана для восьмикласників

Від Кирила і Мефодія до Петра Яцика

КИРИЛО І МЕФОДІЙ

Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабські і староєврейську, був талановитим філологом, працював також і бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі.

Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина у місіонерській, літературній та освітній діяльності.

А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку та 3 – 4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VІІІ до моравського князя Святополка Костянтина названо «творцем слов’янського письма».

Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь просвітителя Кирила (Костянтина) і глаголиця.

НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ

Нестор-літописець (бл.1056-1113р.р.) – святий, письменник, літописець. Народився 1056 р. в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печері вимолював прощення для роду людського, блаженний Феодосій розбудував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі.

Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця ХІ – початку ХІІ століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератур, досконало володів грецькою мовою.

З його праць збереглись життєписи святих страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Печерських. Найвизначніший твір Нестора-літописця «Повість минулих літ» складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій.

ПЕТРО ЯЦИК

Петро Яцик народився в 1921 році на Західній Україні, залишив свою батьківщину у 1945 році та прибув до Канади. Після участі у справах кількох ділових підприємств у Торонто він у 1961 році заснував своє власне будівельне підприємство і швидко став одним з накрупніших власників промислової компанії.

Починаючи з 70-х років ХХ століття, Яцик щиро підтримав українську науку й освіту. З допомогою фонду ім. Петра Яцика він заснував важливі академічні програми в Гарвардському, Лондонському, Колумбійському, Альбертському університетах та в університеті Торонто. Організовуючи Центр українських історичних досліджень ім. Петра Яцика, він ставить на меті створення фундаментальної Історії України англійською мовою.

В 1995 році Петру Яцику присвоєно почесне звання Доктора Законів Альбертського університету.