16.10.2020

 «Слово о полку Ігоревім» – давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору. Особливості композиції. Роль пейзажу в розгортанні сюжету. Питання авторства

Опрацюйте довідкові матеріали

 1.      Коли і в яких джерелах згадується «Слово…»

Перша згадка дуже  коротка , про «Слово…» була зроблена відомим тоді російським поетом М. Херасковим у 1797 р, коли він вдруге видав свою поему «Володимир».

Більш широко про слово  сповістив М. Карамзін у журналі французьких емігрантів, який виходив у Гамбурзі, і назва якого перекладається «Північний спостерігач» .

Історики засвідчують, що твір був написаний суцільними рядками без поділу на слова і не було розділових знаків з надрядковими літерами й знаками (титлами), що становилися для економії дорогого пергаменту. Текст слова знаходився у збірнику оригінальних  перекладах давньоруських творів.

У збірник входили «Хронограф Сказання про Індійське царство» «Повість про Акіра Премудрого» Це твір на 10 сторінок. Пізніше дослідник С. Путик виявить, що сторінки були переставленні місцями, а тому під час переписування була  втрачена хронологічна послідовність.

2.     Коли і ким було виявлено пам’ятку?

Цю пам’ятку було виявлено на початку  90-х років ХVIII ст.. відомим любителем старовини, колекціонером давніх рукописів, графом О. Мусіним -Пушкіним, колекціонером давніх рукописів, бібліофілом.

Цей збірник з іншими древніми документами придбав Мусін-Пушкін у колишнього архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Іоіля Биковського.Текст був доступним усім , хто ним цікавився близько 20 років, але для наукових робіт використовували лише Карамзін та Малиновський.

У 1800 р найкращі знавці давньоруських літописів Малиновский, Бантиш – Каменський, Карамзін під керівництвом Мусіна-Пушкіна видали слово великим тиражем. З рукопису було знято копії. Та, що дійшли до нас копія, є перекладом для цариці Катерини ІІ, була додана довідка та зроблені помітки, окремо додавався переклад.

У ХVII ст. зроблено  декілька перекладів  «Слова…», вони  доповнювали і вдосконалювали його.

Очевидно цариця Катерина забажала негайно. Тому простежується , що спочатку писар писав акуратно, але трапилося так, що Мусін-Пушкін вирішив доповнити коментарі, але місця вже не було, почали записувати в ліву колонку, тому утворився ніби чорновий варіант. Переклад послали пізніше, бо Мусін – Пушкін дав переписати іншій людині.

Текстовий аналіз копії, зроблений для Катерини ІІ , не дав відповідь на запитання: текст списували з пергамента чи підготовленої чернетки. Переклад «Слова…»  знайдений серед документів, зробленого з дуже близького тексту. Оригіналом слова був написаний для сучасників автора тому дужє багато натяків, неясностей через відсутність повної інформації.

У 1812 р. дім Мусіна – Пушкіна згорів. Дивно, що не вивіз із Москви цю чудову пам’ятку.

У ХVI ст. «Слово…» переписувалося  у Пскові або Новгороді, знайдений рукопис зроблений саме тамі є зразком орнаментального стилю.

Орнаментальний стиль - стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є:

- мозаїчність, використання старого матеріалу, як прикраси нового твору,

- вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо.

Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас, гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава ритмізація мови. У них цінується не дотримання традицій, а новації.

Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є «Слово о полку Ігоревім». Із цим стилем пов'язане так зване «плетеніє слова».

3.      Коли ж писалася ця пам’ятка «Слово о полку Ігоревім»?

Науковці стверджують, що про це можна нині говорити з точністю до 1-2х місяців. П.П.Охріменко, професор, викладач Сумського ДПУ стверджував: «Так можна писати лише невдовзі після походу»,  на це вказує перше речення «уже» це літо, восени, а не зима.Згадується про ранній падолист.

4)Повідомлення: « Чи є пам’ятка зразком української літератури?»

Пам’ятка є предком української літератури,  не дивно, що їй знайшли у російському монастирі, адже видатні твори можуть далеко «залетіти від дому..» У творі згадуються саме землі сучасної України. Головний доказ-  мова і образна система «Слова..», вони близькі до інших пам’яток  Київської Русі та фольклору, що дійшли до нас з глибини віків. Існує думка, що кожна нація творить свою історію і свою культуру на тих землях , на яких віками живе, жодна інша нація немає права привласнювати цю культуру.

Любов до батьківщини надихала автора «Слова…». Вона начебто водила його рукою. Вона ж зробила цей твір безсмертним – однаково зрозумілим і близьким людям, які, дійсно ,люблять свою батьківщину, свій народ.

4.     Кого ж вважають автором «Слова…»?

Як свідчить мова «Слово…» , його автором був, безперечно , українець та й увесь зміст поеми ясно вказує , що вона могла повстати тільки на півдні Русі, а не на півночі її. «Автор «Слова…» був великим українським патріотом,» – зазначав Іван Огієнко.

Існує низка гіпотез, щодо конкретних осіб «боярська» версія академіка Рибакова припускає, що автор київський тисяцький (найвища боярська посада Петро Бориславич, історик і публіцист). «Князівська» автор вільно почувається у князівському колі, припускає князів за їхні помилки, хоча думка, що князь сам оспівав себе безпідставна.

Згадується ім’я Володимира - сина Галицького князя Ярослава Осмомисла, брата Ярославни. Найцінніші відомості про автора вміщено в самому творі.

         П.П.Охрименко стверджував, що «Слово о полку Ігоревім» з'явилося на Чернігово-Сіверщині, з-під пера сіверянина. «Він перебував в оточенні Ігоря Святославовича, був близьким до цього князя, можливо, як його наставник, порадник, співець і літописець, а також учасник походу 1185 р. Безсумнівним є те, що геніальний творець «Слова», хоча й спілкувався з князівським середовищем, виступав послідовним виразником народних інтересів. Його власне ім'я, заховане від нас густою запоною часу, слід шукати серед найпрогресивніших і громадсько-культурних діячів Чернігово-Сіверської землі другої половини XII ст.»

 Заповніть за зразком паспорт твору

Тема: Зображення Київської Русі у 2 половині ХII ст., невдалий похід князя Ігоря на половців у 1185році

Ідея: заклик до єдності князів, оскільки  їх ворогування між собою  спричиняє послаблення держави; засудження міжкнязівських міжусобиць

Основна думка: тільки в єдності сила, любов до Батьківщини, «збереження  єдності» - золоте слово

З’ясуйте за підручником жанр твору  ст.. 49

Прослухайте або прочитайте текст "Слова..."

16.10.2020

 Контрольна робота. Повторення вивченого у 8-му класі. Пряма і непряма мова (тестування)

Тести 

8 клас 15.10.2020 (література)

                                                                                                                                    ____

Тема. Творчість як єдина втіха на засланні в поезії «Думи мої, думи мої…» (1847).

 

 

Пропоную вашій увазі літературну п’ятихвилинку. цікава інформація про Т.Г.Шевченка: його зовнішність, вдача, талант, слава, ставлення до грошей тощо, яку ми не знайдемо у наших підручниках.

ЗОВНІШНІСТЬ

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру , що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

ТАЛАНТ  Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.

Літературна Спадщина Т. Г. Шевченка: 240 поезій з них — понад 20 поем, драма «Назар Стодоля», 20 повістей (до нас дійшли 9); щоденники; автобіографії, фрагменти двох незакінчених драм.

Оригінали більшості творів Шевченка зберігаються в Інституті літератури НАН України.

Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу.

 Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв і залишав по собі багату спадщину: 210 акварелей, передусім пейзажів; 150 портретів, з яких 43 — автопорт­рети; 27 офортів, з яких 6 — серії «Живописна Україна»; понад 230 олівце­вих рисунків ландшафтів України; ескізи, етюди, начерки — на 360 сторін­ках рукописів та альбомів. До того ж, не все збереглося.

Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

СЛАВА  В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

       Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

       Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна.

 ГРОШІ

 Гроші в Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

       У Kиєві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

           

Доповнення

 ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

 Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.

       Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.

       У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

       Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.

 

Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...»

Виразне читання поезії або прослуховування у запису.

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі… Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток

Історія написання твору.

Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1838 році в Петербурзі.

У Т.Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув'язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено ви­рок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.

З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «заха­лявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.

До теми дум Тарас Григорович звертався не одноразово, а поезія «Думи мої, думи мої...» була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.

Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змі­нити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає по­ета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Жанр: громадянська лірика.

 Опрацювання змісту поезії. Поміркуйте над питаннями:

1)       Чому Т. Шевченко перебував в Орській кріпості?

2)       Що змусило письменника написати поезію «Думи мої, думи мої...»?

3)       Через що поет звертається до своїх думок? Що хвилює Т. Шевченка?

      Про яку «лиху годину» згадує автор твору?

4)       Який настрій у поета можна дослідити впродовж цієї поезії? Про що це свідчить?      

 Художні особливості твору.

                 Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі».

             Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».

                 Порівняння: «привітаю, як діток », «квіти, мої діти»               

Як ви розумієте вираз «бути вільним»?

Складіть інформаційне ґроно: «Що означає воля для Т. Шевченка?» 

Прослуховування пісні «Думи мої, думи мої»

Завдання!!!

Вивчити напам'ять поезію Т. Шевченка «Думи мої, думи мої»

8 клас 15.10.2020

Тема. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Способи вираження

 Лінгвістичний диктант і взаємоперевірка

1.Підмет – головний член двоскладного речення, який означає…

2. За способом вираження присудки поділяються на…

3. Визнач і запиши підмет у реченні: В степу вже літо розмовляло з вереснем.(Ліна Костенко).

4. Визнач і запиши підмети у реченні: Учений іде, а неук слідом спотикається.

5. Визнач і запиши підмет у реченні: Жити – Вітчизні служити.

6. Визнач і запиши підмет у реченні: Спати без задніх ніг – улюблена справа Андрія Максимовича.

 Робота з таблицями

 

                                             Види присудків

Простий дієслівний присудок	Складений дієслівний        Складений іменний
Гроза проходила десь поруч. (Ліна Костенко).   Я сорочку з бабиної скрині привезла із рідного села. (В.Ковалівська)   Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю! (В. Симоненко).   Битва гриміла день і ніч. (О.Довженко)	Ми в світ прийшли успадкувати славу, діла, і думи, й чесні мозолі… ( І. Нехода)   Федько брехати не любить. (В.Винниченко).   Всі продовжували  дивитися на двері. (Гр.Тютюнник)   І рад би вовк в якісь ворота скочить (Л.Глібов).   Дитино, вмій прощати!	Дід Захарко був коваль (О.Довженко).   «Гуси-лебеді летять» - цікава повість. (М.Стельмах)   Лиш боротись – значить жить. (І.Франко)   Життя здавалося тоді вічно щасливим. (Гр.Тютюнник)

Способи вираження простого присудка

Простий присудок виражається
формами дієслів дійсного способу в теперішньому, минулому і майбутньому часі	формами дієслів наказового та умовного способів	фразеологізмом
Біля сухого дерева й сире горить. Ложка дьогтю зіпсує бочку меду (Нар. творчість)	Нехай цвітуть про тебе співи... (В. Сосюра). Поїхав би я в гості, та люди не кличуть (Нар. творчість)	Весна вступила у свої права.

Списати, підкреслити граматичні основи, визначити види присудків та способи їх вираження.

1.Спочатку хлопці вагалися, але сьогодні остаточно й твердо задумали йти на фронт. 2. У головній залі на Софійку хлюпнула хвилююча легка мелодія. 3. Колишній замок, видно, був розкішний. 4. Од переляку на його лобі виступив холодний піт. 5. Край дороги синіли чагарі достиглого терну. 6. Серед ночі той путівець міг намацати копитами тільки кінь.

 

 Тести

1. Визначте тип присудка в реченні: Він мав намір відвідати місто.

А  Простий дієслівний.    Б Складений дієслівний.         В Складений іменний.

2. Вкажіть речення з простим дієслівним присудком.

А  Хай квітне земля!        Б  Ми будемо писати твір.       В Скоро прийде літо.

3. Визначте присудок у реченні: Тривалий час бути під їхнім впливом небезпечно.

А   Бути під впливом.        Б  Бути небезпечно.        В  Бути під впливом небезпечно.

4. Визначте синтаксичну роль інфінітива в реченні: Його вчили жити чесно.

А  Присудок.                      Б Додаток.                        В  Обставина.

5. Однорідними присудками ускладнено речення
А Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.
Б  За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.
В Місто не знало спочинку ні вдень ні вночі, а гуркотіло, гомоніло, кипіло.
Г Лози, кручі, висип, ліс — усе блищить і сяє на сонці.

6. Позначити речення, яке має складений іменний присудок?

А  У Михайлівці живуть люди стримані (І. Сенченко).

Б  Чебреці не хвилюються від вітру і не сохнуть від сонця (І. Сенченко).

В  Без застосування одиниць виміру часу люди не змогли б існувати (З кн. «Я пізнаю світ»).

Г  Великдень — день особливий (Л. Орел).

7.  Позначити рядок, у якому зазначено речення зі складеним дієслівним присудком.

А   Стежка вузенька (І. Сенченко).

Б Цілий каскад водоспадів можна побачити на річках Пістинці, Яремчі (А. Денисенко).
В   Високе синє небо в лісі здавалося ще дальшим і недоступнішим (Є. Гуцало).

Г   Наша історія — це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем (М. Горинь).

Завдання: опрацювати параграф 11, виконати вправи 1, 3 ст.39