День народження Лесі Українки

25 лютого 1871 року у  метричній книзі Новоград – Волинської  Преображенської церкви з’явився  запис про  народження Лариси Петрівни  Косач – Лесі Українки. Мати – відома українська письменниця  Олена Пчілка, батько -  Петро Антонович  Косач,  людина прогресивних  поглядів.

На Звягельській землі,  вона вперше  побачила  життя,  сонце,  почула рідне слово.  Тут в її душі вперше народилося  ще не назване  тоді почуття  любові до свого  народу,  безмежної любові  до батьківщини.  Звідси  Леся пішла у широкий  світ життя.

Цікаві факти з життя Лесі Українки

У 1907 році Леся вийшла заміж за Климентія Квітку. Їй на той час було 26 років. Леся і Климентій обвінчалися 27 липня у Вознесенській церкві на Деміївці в Києві. Оселилися у помешканні Карпових на вул. Підвальній, тепер – Ярославів Вал, 32. Невдовзі виїхали до Грузії, на Квітчине місце служби. Він мав малолітню названу сестру Марусю. Нею Леся опікувалася, як власною дитиною.

Климентій Квітка  був молодший від своєї дружини на дев”ять років. Він народився у 1880 році на Сумщині. Батька втратив рано, мати віддала його, 5-річного, на виховання в родину київських міщан Карпових. Вони дали йому грунтовну освіту. Музики навчався з 7 років у приватних вчителів, потім – в училищі Київського відділення Російського музичного товариства. Закінчив київську гімназію № 5 із золотою медаллю. Потім почав записувати й досліджувати народні пісні. Це стало справою його життя. Він зібрав 6 тис. пісень. Крім того Квітка закінчив юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Він знав 13 мов.

До весілля Леся була знайома з Климентієм з 1898 року, коли Квітка був ще студентом першого курсу юридичного факультету Київського університету. Тобто, до весілля вони зналися 9 років.

Олена Пчілка, мати Лесі Українки, вважала, що бідний Квітка спокусився на гроші їхньої родини. “У мами пробилося якесь несправедливо напасливе відношення до Кльоні, - нарікала Леся в листі до сестри Ольги. – У мами був неприємно-холодний вираз в його присутності, одвертання очей, відповіді крізь зуби, закривання себе газетою або книжкою і т. п. ...”

Поетеса майстерно виконувала вишиванки. Наприклад, в Київському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки зберігається дитяча сорочечка, власноручно вишита Лесею для свого небожа Михайлика, сина сестри Лесі Українки Ольги Кривинюк. У Криму Лесю вражали татарські вишивки, надто подібні, на її думку, до українських.

Леся Українка здійснювала  поетичні переклади з польської (Адам Міцкевич, Марія Конопніцька), з німецької (Генріх Гейне), з французької (віктор Гюго), з давньої індійської, з англійської (Джордж-Гордон Байрон), з італійської. Вона переклала ліричні пісні Давнього Єгипту. Є у неї також незакінчені поетичні переклади: з грецької – Гомера; з італійської – Данте Алігієрі, Ада Негрі; з англійської – Байрона, Шекспіра, з німецької. Леся перекладала також прозу.