Сервіс Mindomo

Створення ментальних карт

Притча

Після прочитання твору Валерія Шевчука "Дім на горі" пропоную учням проявити себе та написати власну притчу.  До Вашої уваги робота учнів 11 класу Панасюк Інни, Розумець Павлини та Сіврук Анастасії

«Я – дівчина з пагорба…»

Ген за горою ледве сходить сонце, злегка торкаючись промінчиками краєчка неба. Той струмінь світла підсилює блиск її чарівних очей, щоб кожен бачив здалеку. Вони торкали найтонші струни душі, не залишали байдужими ніколи нікого.

Щоранку прегарна юна дівчина, сидячи на  пагорбі, мріяла про кохання, а по ніжних щічках рясно котилися сльози, які ставали цілющою росою. Про її вроду складали легенди, а юнаки прагнули зустрічі. Вони вирушали на пошуки чарівної юнки, та судився їй один-єдиний - і ніхто інший не зможе знайти. Той, до кого доторкнувся погляд красуні, змінювався навіки: ставав крилатим.

День приходив на зміну ночі, а ніч змінювала день. Підростав на цій легенді хлопець Іван. З року в рік він жив дідовими розповідями про дівчину, яка створює росу. Тіло виросло і змужніло, а в душі поселилися очі дівчини з пагорба.

Юнак був напрочуд гарний: високий, ставний, темноволосий, з милими родимками на личку. Бурштинового кольору очі світилися розумом, дивилися на світ відверто, здавалося, що  вони по вінця  наповнені щастям. І це було дивно: адже довелося  Іванкові нести тяжкий хрест сирітства ще змалечку. Він майже не пам’ятав своїх тата й маму, а дід Володимир (потай хлопець часто називав його батьком) був просто перехожим, що обігрів і прихистив хлопчину.

Мандрівка місцями літературних подій

Повторюємо теорію літератури