"Свічка пам’яті"

Голод збирав «щедрий врожай» і  в нашому краї. За свідченням старожилів у  кожному селі Гайворонського району від недоїдання померло від 200 до 600 чоловік. Кістлява рука голодомору забрала більше, ніж загинули за всі роки Другої світової війни. Доказом великої смертності в 1932-1933 роках на Гайворонщині є переписи населення, які проводила влада. За кожною цифрою статистики стоїть чиясь понівечена доля, людське життя, обірване страшним неприродним шляхом. 

Візьми участь у Всеукраїнській акції! Запали "Свічку пам’яті!"

Голодомор у спогадах очевидців

         

Автобіографічні мемуари нашого односельця В. Б. Матлашенка 

«І не лише про себе…»  

Розповідаючи про життя своєї родини, автор досить яскраво описує методи, якими проводилася колективізація в українському селі, її наслідки.  Долі конкретних людей, наших односельчан, ілюструють життя всього українського селянства в епоху знищення українського господаря, нелюдського розкуркулення тих, хто весь вік чесно трудився на землі, дбаючи про свою родину.

Дід мемуариста, Никифор Мамалига, був заможним селянином. Уникнути розкуркулення йому допоміг балакучий постоялець з воєнізованого загону пролетаріїв, що збирали продподаток. Будучи напідпитку і в доброму гуморі, він порадив господарю збувати все майно, а інакше його, як «кулака», вишлють до Сибіру.

Никифор розіграв перед односельцями цілий спектакль: прикидався, що розпродує майно сп’яну. З великої господарки залишилася лише хата, а труд всього життя спустив господар на велелюдних базарах. Проте залишився живим і врятував свою сім’ю від заслання.

В 1928 році в селі Червоне було організовано аж три колгоспи: ім. Леніна, «Ударник», ім. Сталіна. У людей силою забрали землю, худобу, реманент. Багатьох віднесли до категорії куркулів, цілими сім’ями вивозили на Соловецькі острови та до Сибіру. Всіх інших під дулом пістолета примусили писати заяви про вступ до колгоспу.

Мемуарист описує цей час в житті села зі свідчень своєї бабусі Марфи, дружини Никифора Мамалиги. Саме вона розповіла про жорстоке придушення жіночого бунту, що трапився у колгоспі ім. Леніна. За одну весняну ніч жінки розтягли практично все колгоспне майно. Такі протести називали «волинками», організатором цього бунту була Мартинюк Устина. Через призму років автор співчуває бідолашним матерям, дочкам, сестрам, які у відчайдушній спробі врятувати рідних – дітей, стареньких батьків, – кинули виклик системі. Покарання не забарилося, і було не просто жорстоким, а вкрай цинічним: «Всіх заколотників зігнали на майдан біля сільського клубу. Нещасним жінкам зв’язали подоли спідниць над головами, так що вони нічого не бачили. Потім їх ще зв’язали одну за одною між собою і напівголими погнали по березневому мерзло-талому снігу, по грязюці і калюжах за 40 км до Умані. При цьому ще й били канчуками… Так утверджувалися колгоспи!» 

Колгоспниками стала і родина Никифора Мамалиги. Якщо про діда у Вілена Борисовича є лише один власний спогад,  та бабуся Марфа стала його надійним добрим янголом. Вкрай виснажлива колгоспна робота підірвала здоров’я жінки, останні 12 років вона була прикута до ліжка, та залишалася «за будь-яких обставин доброю, лагідною до внуків, чуйною людиною».

Продподаток, розкуркулення, колективізація, каторжна колгоспна праця – крок за кроком радянська влада знищувала душу українського села, витравлювала з українців дух господарності, любові до землі. Історії наших односельчан – Никифора та Марфи Мамалиги, Устини Мартинюк – свідчення антилюдської сутності тоталітарної системи.

День Гідності та свободи в Україні

День, що змінив хід історії

Підсумки Тижня української мови та літератури

Тиждень української мови та літератури в школі розпочався з проведення урочистої лінійки "Від Нестора Літописця до Петра Яцика", що була присвячена великим сподвижникам різних епох на ниві української словесності. Учні 11 класу Островерчук Ольга та Підвисоцька Анастасія познайомили присутніх з планом Тижня, побажали всім успіху та творчої наснаги. Протягом Тижня учні 5 - 9, 11 класів взяли участь в інтернет-вікторині "Мовні родзинки". Найкращими й найактивнішими виявилися учні 11 класу. 7 листопада був проведений І етап Міжнародного конкурсу української мови імені Петра Яцика між учнями 3- 9, 11 класів. Роботу виконувало всього 28 учнів. Переможцями І етапу стали:

- 3 клас - Карашевич Кіра;

- 4 клас - Рожанська Людмила;

- 5 клас - Дубінін Іван;

- 6 клас - Мєдвєдєва Римма;

- 8 клас - Солодовнікова Людмила.

Ці учні представлятимуть школу на ІІ етапі конкурсу. 

В класних колективах були проведені години спілкування до Дня української писемності: "Рідна мова солов’їна", "Слово матері" та інші. Вчителі української мови та літератури провели відкриті уроки:

1. 7 клас. "Андрій Чайковський «За сестрою». Коротко про митця. Напружений динамічний сюжет героїко-романтичної повісті" - Новик Г. О. (09.11)

2.  5 клас. "Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка». Аналіз зовнішності казкових істот. Гуманістичні ідеї казки"- Загика Н. К. (08.11)

3. 9 клас. "Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально-етичні ідеали. «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські», філософські трактати" - Розумець О. С. (10.11)

9 листопада  - ДЕНЬ ПИСЕМНОСТІ. В школі пройшла акція "День у вишиванках". Учні 9 класу та вчителі долучилися до написання ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДИКТАНТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ. Учням було цікаво писати роботу разом із своїми педагогами, крім того це можливість випробувати свої сили, адже попереду ДПА! 

Учні 9 та 5 класів разом із музичним керівником Добровольською О. В., вчителем англійської мови Петришинець Н. І. та вчителем української мови та літератури Розумець О. С. підготували й презентували шкільній громаді літературно-музичну композицію до Дня писемності.  Завершився Тиждень презентацією стіннівок "Розшифруй фразеологізм". Класи отримали індивідуальне завдання, кожен намагався представити свою роботу якнайкраще. 

 Дякую всім за старання!

Перевіряємо диктант

Цього року диктант називався «Наші пісні». Його текст прочитав доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, теле- і радіоведучий Олександр Авраменко.

Сімнадцятий Всеукраїнський радіодиктант національної єдності 9 листопада, крім України, писали в Латвії, Литві, Португалії, Словаччині, Румунії, Казахстані, Китаї, Аргентині, США та Канаді. Цього року організатори події – Українське радіо – запросили до написання радіодиктанту посольства України за кордоном, іноземні дипломатичні представництва в Україні та міжнародні культурні інституції. 

11 листопада, на сторінці Радіодиктанту національної єдності у Facebook та на офіційному сайті Українського радіо було оприлюднено текст диктанту. Пропоную перевірити самостійно власний диктант. Успіхів!

Наші пісні

Ми живемо у світі, де співіснує безліч ритмів: клепання коси, тупіт копит, і дзюрчання молока у відрі, і хлюпання морських хвиль, і перестук поїзних коліс, і цокання годинника. Обдарований музикальним слухом, наш народ тонко відчуває всі ритми, тому й витворив близько трьохсот тисяч народних пісень, якими зачаровує весь світ. Їх у нас сила-силенна на будь-який смак: хлопцям подавай “Ой на горі та й женці жнуть”, а дівчатам – “Цвіте терен”.

Американцям і не лише їм важко уявити Різдво без “Колядки дзвонів” – пісні, слова якої покладено на музику славетного українського композитора Миколи Леонтовича. Наш “Щедрик” прикрашає такі всесвітньо відомі фільми: “Гаррі Поттер”, “Сам удома”, “Загублений у Нью-Йорку”.

А чи знаєте ви, що в космосі першою прозвучала українська пісня “Дивлюсь я на небо…”? Понад півстоліття тому її виконав наш земляк – космонавт Павло Попович. Напевно, автор пісні Михайло Петренко й не сподівався, що його творіння звучатиме аж за небом, де навіть сокіл не літає.

Наші пісні з будь-якими мотивами: чи з пристрасними карпатськими ритмами у виконанні Руслани, чи з тривожними кримськотатарськими інтонаціями Джамали – долають усі кордони без віз, бо в них – жива душа народу України.

День писемності

«Слова росли із ґрунту, мов жита, Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова»                                     Ліна Костенко

Мета: виховувати любов до рідного слова;навчати розуміти важливість мови в житті народу; розвивати навички виразного читання поетичних творів. День писемності (літературно-музична композиція)

Диктант національної єдності

Запрошуємо всіх долучитися до акції!

XVII Всеукраїнський радіодиктант Національної єдності, який відбудеться у День української писемності та мови 9 листопада, цьогоріч проходитиме у форматі міжнародного флешмобу.

Про це на прес-конференції у четвер, 2 листопада, заявила координатор акції, ведуча спецпроекту "XVII Радіодиктант національної єдності" Аліна Акуленко, повідомляє кореспондент Укрінформу. 

"Радіодиктант упродовж 17 років дуже суттєво змінювався, і від статусу перевірити, чи грамотно я пишу, ми на сьогодні дійшли до статусу величезного масового міжнародного флешмобу", - сказала Акуленко.

Вона розповіла, що Українське радіо запрошує усіх охочих не лише долучитися до написання, а й створити власний осередок диктанту - зібратися родиною, колективом чи з групою друзів, адже мета акції - не перевірка грамотності, а єднання. "Ми повинні зрозуміти, що радіодиктант - це акція,  яку проводить кожен з нас", - наголосила ведуча спецпроекту. 

Акуленко поінформувала, що після першого радіодиктанту у 2000 році організатори отримали близько тисячі робіт, а торік їх надійшло уже понад 21 тис. Географія учасників також вийшла за межі України - торік організатори отримали радіодиктанти від учасників з Фінляндії, Італії, Великої Британії, Єгипту, Туреччини, Білорусі, Швецї, Португалії, Франції.

Радіодиктант звучатиме на Першому каналі Українського радіо о 12 год., він традиційно складатиметься з близько 150 слів, а  читатиме його доцент Київського унівесритету ім. Б.Грінченка мовознавець Олександр Авраменко. Диктант треба надіслати на адресу Українського радіо: Київ-1, Хрещатик, 26. Перевірятимуться лише роботи, надіслані 9 і 10 листопада, а ті, хто напише диктант без помилок, будуть відзначені символічними призами.

Шевченкіана для восьмикласників

Від Кирила і Мефодія до Петра Яцика

КИРИЛО І МЕФОДІЙ

Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабські і староєврейську, був талановитим філологом, працював також і бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі.

Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина у місіонерській, літературній та освітній діяльності.

А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку та 3 – 4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VІІІ до моравського князя Святополка Костянтина названо «творцем слов’янського письма».

Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь просвітителя Кирила (Костянтина) і глаголиця.

НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ

Нестор-літописець (бл.1056-1113р.р.) – святий, письменник, літописець. Народився 1056 р. в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печері вимолював прощення для роду людського, блаженний Феодосій розбудував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі.

Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця ХІ – початку ХІІ століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератур, досконало володів грецькою мовою.

З його праць збереглись життєписи святих страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Печерських. Найвизначніший твір Нестора-літописця «Повість минулих літ» складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій.

ПЕТРО ЯЦИК

Петро Яцик народився в 1921 році на Західній Україні, залишив свою батьківщину у 1945 році та прибув до Канади. Після участі у справах кількох ділових підприємств у Торонто він у 1961 році заснував своє власне будівельне підприємство і швидко став одним з накрупніших власників промислової компанії.

Починаючи з 70-х років ХХ століття, Яцик щиро підтримав українську науку й освіту. З допомогою фонду ім. Петра Яцика він заснував важливі академічні програми в Гарвардському, Лондонському, Колумбійському, Альбертському університетах та в університеті Торонто. Організовуючи Центр українських історичних досліджень ім. Петра Яцика, він ставить на меті створення фундаментальної Історії України англійською мовою.

В 1995 році Петру Яцику присвоєно почесне звання Доктора Законів Альбертського університету.