Цього року диктант називався «Наші пісні». Його текст прочитав доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, теле- і радіоведучий Олександр Авраменко.
Сімнадцятий Всеукраїнський радіодиктант національної єдності 9 листопада, крім України, писали в Латвії, Литві, Португалії, Словаччині, Румунії, Казахстані, Китаї, Аргентині, США та Канаді. Цього року організатори події – Українське радіо – запросили до написання радіодиктанту посольства України за кордоном, іноземні дипломатичні представництва в Україні та міжнародні культурні інституції.
11 листопада, на сторінці Радіодиктанту національної єдності у Facebook та на офіційному сайті Українського радіо було оприлюднено текст диктанту. Пропоную перевірити самостійно власний диктант. Успіхів!
Наші пісні
Ми живемо у світі, де співіснує безліч ритмів: клепання коси, тупіт копит, і дзюрчання молока у відрі, і хлюпання морських хвиль, і перестук поїзних коліс, і цокання годинника. Обдарований музикальним слухом, наш народ тонко відчуває всі ритми, тому й витворив близько трьохсот тисяч народних пісень, якими зачаровує весь світ. Їх у нас сила-силенна на будь-який смак: хлопцям подавай “Ой на горі та й женці жнуть”, а дівчатам – “Цвіте терен”.
Американцям і не лише їм важко уявити Різдво без “Колядки дзвонів” – пісні, слова якої покладено на музику славетного українського композитора Миколи Леонтовича. Наш “Щедрик” прикрашає такі всесвітньо відомі фільми: “Гаррі Поттер”, “Сам удома”, “Загублений у Нью-Йорку”.
А чи знаєте ви, що в космосі першою прозвучала українська пісня “Дивлюсь я на небо…”? Понад півстоліття тому її виконав наш земляк – космонавт Павло Попович. Напевно, автор пісні Михайло Петренко й не сподівався, що його творіння звучатиме аж за небом, де навіть сокіл не літає.
Наші пісні з будь-якими мотивами: чи з пристрасними карпатськими ритмами у виконанні Руслани, чи з тривожними кримськотатарськими інтонаціями Джамали – долають усі кордони без віз, бо в них – жива душа народу України.
Немає коментарів:
Дописати коментар