Тема:
Соціально-побутова драма «Наталка –Полтавка»
- перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне
життя.
Прочитайте. Історія написання та сценічна доля п’єси Івана Котляревського
«Наталка Полтавка»
«Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової
української літератури, який, за влучним висловом Івана Карпенка-Карого, є
«праматір'ю українського народного театру». П'єсу написав Іван Котляревський у 1819 році. Ставши директором полтавського
театру, він був
невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної
трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й
страждання великих людей, та комедії, де об'єктом смішного виступав народ, у
п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як
гідні поваги й наслідування.
За
свідченням дослідників твору, для створення пєси І.Котляревський використав
Справжні життєві факти українського суспільства того часу (авторові, напевно,
були відомі й інші подібні історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він
узагальнив їх); українські
лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати
за нелюба заміж», «Брала дівка льон...», «Розлилися води на чотири броди»,
«Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»; українські, вертепні, шкільні
драми-інтермедії та досвід більш досвідчених драматургів XVIII ст.
П'єса «Наталка Полтавка» відразу ж була
поставлена у Полтаві за участю відомого актора Михайла Щепкіна. Із цього часу
починається сценічне життя «Наталки Полтавки», яка стала улюбленою п'єсою
глядачів. Сучасник І.
Котляревського О. Терещенко відзначив, що вона була прийнята з гучним
схваленням не тільки в Україні, а й у Росії.
Популярності п'єси сприяли чудова музика Миколи
Лисенка та майстерна гра акторів. Першою в ролі Наталки виступила артистка
Катерина Нальотова. Велике враження на глядачів справляв М. Щепкін, який грав роль
виборного. Це спеціально для нього Іван Котляревський написав цю роль. 1845
року в Тифлісі Макогоненка грав Іван Драйсіг. І настільки майстерно, що один із
рецензентів писав: «Драйсіг грав виборного так гарно, так натурально, що
найкорінніші полтавці визнали
б його за свого родича». Та найповніше краса п'єси розкрилася у трупах М.
Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського і П. Саксаганського. В ролі
Наталки тут виступала знаменита М. Заньковецька. Потім — М.
Садовська-Барілотті, Є. Зарницька, О. Петрусенко.
Із Полтави п'єса пішла у великий
світ. її дивилися в Петербурзі і Москві, Казані і Києві, Чернігові і Тифлісі. У 1839 році журнал «Отечественньїе
записки» відзначав: «"Наталку Полтавку" грали в полтавському театрі
не раз, не десять, не сто разів — і театр завжди був повний, захоплення було
запальне, оплескам не було кінця».
«Наталку» грали все частіше і частіше, дивилися її
завжди охоче, і зали кожного разу були переповнені. Наприклад, «...у Єлисаветі
"Наталка" виставлена була в залі дворянського собранія шість разів:
три рази вдень і три рази увечері, при повнісіньких зборах».
1886 року трупа М. Кропивницького три місяці грала в
Петербурзі, поставивши «Наталку» двадцять разів. І кожного разу — сила людей, і
кожного разу — надзвичайний успіх. Заслужений артист України Л. Сабінін, який
протягом 60 років артистичного життя часто брав участь у виставах «Наталки
Полтавки», згадував: «Мені доводилось виступати на Кавказі, в Сибіру, на
Далекому Сході — і всюди успіх... Пам'ятаю, як в Єнісейську вистава обернулась
у велике урочисте свято».
З газетних повідомлень про
вистави «Наталки Полтавки» можна довідатися про похід полтавської дівчини по
малих і великих сценах Кубані і Казахстану, Білорусії і Молдови, Литви і
Грузії. Популярна
«Наталка Полтавка» і в країнах Західної Європи, в Америці.
І сьогодні
п'єса чарує нас своєю красою, соковитою мовою персонажів, чарівними піснями,
незабутніми героями, досконалою грою акторів.
Запишіть до зошита
Ідейно-художній
аналіз п'єси «Наталка Полтавка»
Тема твору: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу
феодально-кріпосницького ладу XIX ст..
Ідея: втілення
народного ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства,
крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.
Основна
думка: офіційна мораль тогочасного
суспільства суперечить гуманістичним принципам.
Жанр: сам автор визначав свій твір як
«малоросійську оперу». справді, «Наталка...» має ознаки одразу декількох жанрів
драматургії: є театрально-драматична й музична форми. Музику до цієї п'єси
написав М. Лисенко. Тому вважають комічну оперу І. Котляревського синтетичною
(змішаність елементів) п’єсою (драматично-музичним твором, близьким до драми).
Прочитайте. Весь текст п'єси поділяється на великі частини — дії
(їх у тврі дві) кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергу на яви,
пов'язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі дії писані у формі діалогів між
двома або більше дійовими особами зрідка трапляються монологи.
Дія твору відбувається в одному
полтавському селі.
Перегляньте фільм
У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існування. Народна
пісня, музика були невід'ємною частиною духовного життя народу.
Кожен герой у п'єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей
образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди,
самохарактеризуються.
Феноменальність твору — 22 пісні.
У творі використано:
-
пісні, написані самим автором:
• «Ой мати, мати! Серце не
вважає»;
• «Віють вітри, віють буйні»;
• «Ой я дівчина
Полтавка»;
•
«Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;
• «Чого вода каламутна, чи не хвиля
збила?»;
• «Де згода в сімействі»;
• «Підем, Петре, до тієї»;
• «Начинаймо веселиться».
-
фольклорного походження, але оброблені І.
Котляревським відповідно до змісту своєї п'єси, тобто нові варіанти відомих
народних пісень:
• «Сонце низенько, вечір близенько»;
• «Ворскло, річка невеличка» та ін.
-
літературного походження, але перероблені автором:
• «Всякому городу нрав і
права» Г. Сковороди;
• «От юних літ...»;
• «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;
- народні пісні, введені у п'єсу
майже без змін:
• «Ой під вишнею, під черешнею»;
• «Гомін, гомін по діброві»;
• «Та йшов козак з Дону, та з
Дону додому»;
• «У сусіда хата біла»;
• «Дід рудий, баба руда».
Деякі
дослідники авторство пісень «Віють вітри, віють буйні» «Чого вода каламутна»
приписують напівлегендарній поетесі Марусі Чурай.
За характером
змісту і художніх засобівпісні у творі можна
розподілити на:
·
ліричні;
·
сатиричні;
·
гумористичні.
Завдання: прочитати п’єсу, охарактеризувати (письмово) героїв твору.
