27.11.2023

 

Тема: Соціально-побутова драма «Наталка –Полтавка»  - перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне життя.

 

Прочитайте. Історія написання та сценічна доля п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка»

      «Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом Івана Карпенка-Карого, є «праматір'ю українського народного театру». П'єсу написав Іван Котляревський у 1819 році. Ставши директором полтавського театру, він був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об'єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як гідні поваги й наслідування.

     За свідченням дослідників твору, для створення пєси І.Котляревський використав Справжні життєві факти українського суспільства того часу (авторові, напевно, були відомі й інші подібні історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх);  українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон...», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»; українські, вертепні, шкільні драми-інтермедії та досвід більш досвідчених драматургів XVIII ст.

     П'єса «Наталка Полтавка»  відразу ж була поставлена у Полтаві за участю відомого актора Михайла Щепкіна. Із цього часу починається сценічне життя «Наталки Полтавки», яка стала улюбленою п'єсою глядачів. Сучасник І. Котляревського О. Терещенко відзначив, що вона була прийнята з гучним схваленням не тільки в Україні, а й у Росії.

      Популярності п'єси сприяли чудова музика Миколи Лисенка та майстерна гра акторів. Першою в ролі Наталки виступила артистка Катерина Нальотова. Велике враження на глядачів справляв М. Щепкін, який грав роль виборного. Це спеціально для нього Іван Котляревський написав цю роль. 1845 року в Тифлісі Макогоненка грав Іван Драйсіг. І настільки майстерно, що один із рецензентів писав: «Драйсіг грав виборного так гарно, так натурально, що найкорінніші полтавці визнали б його за свого родича». Та найповніше краса п'єси розкрилася у трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського і П. Саксаганського. В ролі Наталки тут виступала знаменита М. Заньковецька. Потім — М. Садовська-Барілотті, Є. Зарницька, О. Петрусенко.

     Із Полтави п'єса пішла у великий світ. її дивилися в Петербурзі і Москві, Казані і Києві, Чернігові і Тифлісі. У 1839 році журнал «Отечественньїе записки» відзначав: «"Наталку Полтавку" грали в полтавському театрі не раз, не десять, не сто разів — і театр завжди був повний, захоплення було запальне, оплескам не було кінця».

     «Наталку» грали все частіше і частіше, дивилися її завжди охоче, і зали кожного разу були переповнені. Наприклад, «...у Єлисаветі "Наталка" виставлена була в залі дворянського собранія шість разів: три рази вдень і три рази увечері, при повнісіньких зборах».

     1886 року трупа М. Кропивницького три місяці грала в Петербурзі, поставивши «Наталку» двадцять разів. І кожного разу — сила людей, і кожного разу — надзвичайний успіх. Заслужений артист України Л. Сабінін, який протягом 60 років артистичного життя часто брав участь у виставах «Наталки Полтавки», згадував: «Мені доводилось виступати на Кавказі, в Сибіру, на Далекому Сході — і всюди успіх... Пам'ятаю, як в Єнісейську вистава обернулась у велике урочисте свято».

     З газетних повідомлень про вистави «Наталки Полтавки» можна довідатися про похід полтавської дівчини по малих і великих сценах Кубані і Казахстану, Білорусії і Молдови, Литви і Грузії. Популярна «Наталка Полтавка» і в країнах Західної Європи, в Америці.

І сьогодні п'єса чарує нас своєю красою, соковитою мовою персонажів, чарівними піснями, незабутніми героями, досконалою грою акторів.

 

Запишіть до зошита

Ідейно-художній аналіз п'єси «Наталка Полтавка»

      Тема твору: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу феодально-кріпосницького ладу XIX ст..

      Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.

    Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.

     Жанр: сам автор визначав свій твір як «малоросійську оперу». справді, «Наталка...» має ознаки одразу декількох жанрів драматургії: є театрально-драматична й музична форми. Му­зику до цієї п'єси написав М. Лисенко. Тому вважають комічну оперу І. Котляревського синтетичною (змішаність елементів) п’єсою (драматично-музичним твором, близьким до драми).

 

Прочитайте.     Весь текст п'єси поділяється на великі частини — дії (їх у тврі дві) кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергу на яви, пов'язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі дії писані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами зрідка трапляються монологи.

     Дія твору відбувається в одному полтавському селі.

 

Перегляньте фільм

     У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існування. Народна пісня, музика були невід'ємною частиною духов­ного життя народу.

    Кожен герой у п'єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди, самохарактеризуються. 
Феноменальність твору — 22 пісні.

У творі використано:

-        пісні, написані самим автором:

•    «Ой мати, мати! Серце не вважає»;

•   «Віють вітри, віють буйні»;

•     «Ой я дівчина Полтавка»;

•                 «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;

•  «Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;

• «Де згода в сімействі»;

•    «Підем, Петре, до тієї»;

•    «Начинаймо веселиться».

-                 фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту своєї п'єси, тобто нові варіанти відо­мих народних пісень:

•   «Сонце низенько, вечір близенько»;

•   «Ворскло, річка невеличка» та ін.

-  літературного походження, але перероблені автором:

•    «Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди;

•   «От юних літ...»;

• «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;

- народні пісні, введені у п'єсу майже без змін:

•  «Ой під вишнею, під черешнею»;

•  «Гомін, гомін по діброві»;

•   «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»;

•   «У сусіда хата біла»;

• «Дід рудий, баба руда».

Деякі дослідники авторство пісень «Віють вітри, віють буйні» «Чого вода каламутна» приписують напівлегендарній поетесі Марусі Чурай.
     За характером змісту і художніх засобівпісні у творі можна розподілити на:

·       ліричні;

·       сатиричні;

·       гумористичні.

Завдання: прочитати п’єсу, охарактеризувати (письмово) героїв твору.