Актуальність образу України-матері, створеного Кобзарем

Автор статті - Розумець Павлина, учениця 11 класу школи

Україна зустріла 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в боротьбі за свою свободу і незалежність. Тому й не дивно, що безсмертне слово Кобзаря зазвучало сьогодні з новою силою. Воно окрилювало героїв на  Майдані. Сергій Нігоян – перший загиблий із Небесної сотні  читав напам’ять на барикадах уривок з поеми «Кавказ», звертаючись до однодумців із закликом до боротьби. Рядки поеми адресовані і майбутнім Героям Майдану:

... І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая! 

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) під час промови на Майдані назвав Тараса Шевченка пророком, голос якого відкриває нам двері свободи і щастя на своїй рідній землі. Першоієрарх звернувся до всіх із проханням молитися за рідну землю, яка дала нашому народу і цілому світові такого великого пророка. «Молімося за неподільність нашої землі. За те, щоб Господь Бог оберігав усіх нас від лиха війни і нового кровопролиття. А наш Тарас нехай будить наші серця і наше сумління словом вічного Воплоченого люблячого Бога батьків наших». [6, електронний ресурс]

Лунає поезія Шевченка і сьогодні в солдатських окопах на сході України, стверджуючи істину:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра… 

України-матері – це найяскравіший i водночас найтрагічніший образ у ліриці Тараса Шевченка. Як стверджує Софія Грица: «Образ України в його поезії, піснях, малюнках є рефракцією власної стражденної долі — дитячого сирітства, пережитого десятирічного заслання і останніх літ короткого життя і водночас незмірної любові до України…» [3, електронний ресурс]

Це почуття змушує поета говорити відверто. З його революційної поезії постає образ України – країни без волі, зрадженої власними дітьми, розграбованої колишніми союзниками, які стали тепер фактичними володарями:

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Замість пива праведную

Кров із ребер точать.  

Чи не парадоксально в світлі останніх подій звучать рядки послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…», написаного в 1845 році? Чому ж ми ніяк не можемо засвоїти уроки історії? Знову і знову стукають в свідомість українців слова Кобзаря:

… Бо хто матір забуває,

Того Бог карає… 

В творчості Тараса Григоровича Шевченка Україна персоніфікований образ. Вона страждає, кохає, журиться за своїх невдячних дітей та, як і будь-яка мати, готова пробачити їм, аби лише було на те їх щире каяття та бажання змінитися:

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами. 

Та не буде прощення тим, хто зрадив Батьківщину, народ, тим, хто прикривається  фальшивими лозунгами:

Ви – розбійники неситі,

Голодні ворони.

По якому правдивому,

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? 

Саме вони є причиною недолі України, тому не минути їм кари за біль і страждання рідної землі:

… Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо вдень радості над вами

Розпадеться кара

І повіє огонь новий

З Холодного яру. 

Як тут не погодитися з думкою Софії Грици про те, що естетична свідомість генія Шевченка базується  на «…особистій рефлексії поета на історичне минуле України, пророче провидіння її майбутнього, що й стало вихідною точкою у визначенні сущого в його мистецтві та оцінці світової вартості його поезії.» 

Поет, створюючи образ рідної землі, прагне показати і нову України, за яку варто боротися. А в минулому шукає приклади  волі й героїзму, які дають надiю і силу для боротьби та право на омріяне майбутнє:

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний невечірній

Тихо засіяє…

Отже, сьогодні образ України, виплеканий Кобзарем, як ніколи актуальний. Тарас Григорович Шевченко показує її в своїй поезії різною: вона прекрасна, велична і, водночас, скривджена власними дітьми. Поет вірить, що українці зуміють стати гідними синами своєї України-матері та об’єднатися заради її добробуту. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Борітеся – поборете! Поетика революції. / Уклад. та автор передмови  О. М. Уліщенко. – Х.: Віват, 2014. – С. 96

2.     Виноградська Г. Поезія Майдану. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://maysterni.com 

3.     Грица С. Фольклорна проекція в поезії Т. Шевченка //«Народна творчість та етнологія» – 2013. - № 3 – С. 25

4.     Доценко Т. Безсмертне слово «Кобзаря» // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. - № 8 (156). – С. 14

5.     Слоньовська О. Сторінки підручника. Постать. Світогляд // Українська мова та література. – 2004. - № 2 – 4 (354 – 356). –  С. 49

6.     Музичук Н. Шевченко на майдані. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.hromada.hu

7.     Шапошникова І. В. «Лінгвостилістика творення образу України в українській поезії другої половини ХХ століття».  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua