27.03.2020

Марія Матіос. «Триєдина перспектива» (цикл), «Прості вірші» (цикл) – поезія як прояв сильної жінки у сучасному світі, яка може залишатися жіночною

Перечитайте інформацію про письменника

Живе Марія Матіос у Києві, а народилася на Буковині в х. Сіруки Чернівецької обл.  Там жила до 5 років. Згодом усіх мешканців хутора переселили  в с. Розтоки – подалі від лісу. Там і зараз проживають її батьки.

       Її часто запитують, чи були в роду письменники. На що відповідає: ні. Але бабуся із  хутора Сіруки, де зараз лишилася одна хата, розмовляла афоризмами. За це її називали Соломоном. Прадід розписувався хрестиком, але майже 20 р. у селі Розтоки був війтом – сільським головою. Він заставляв своє майно, а, якби не виконав того, що обіцяв, його гроші й хату забрала б громада.

     У літературі Марія Матіос дебютувала в 1992 р. новелою “Юр’яна і Довгопол”, яка входить у книгу “Нація”. За роман “Солодка Даруся” удостоєна Шевченківської премії. З цим твором Марії Матіос ми обов’язково познайомимося наступного занятті з позакласного читання. Не прочитати “Солодку Дарусю” не можна.

      Авторка ніколи наперед не каже, над чим працює. Зізнається, що колись надрукувала в журналі уривок з твору, який писала, і на цьому робота зупинилась.

       Пише  Марія Матіос  у ноутбукові. Каже, що ручкою не могла б написати й любовного листа.

       Любить вирощувати квіти й ходити босоніж. Забобонна. Зневажає лінивих чоловіків. Не визнає жодних авторитетів, окрім своїх батьків.

       Чого не любить Марія Матіос? Не любить, коли неправильно наголошують прізвище її батька. Каже, що не змінить його “за жодних любовей”. Тож запам’ятайте – Марія Матіос.

       Перегляньте відео    

Ознайомтеся з критичними матеріалами, сформулюйте і запишіть тези за ними

У творчості письменниці домінує тема повоєнної України. Марія Матіос зізнається, що її інтерес до цієї теми  не пов'язаний з модою.  Її проза – це проза історично-психологічного штибу, що відтворює події 40-50-х років минулого століття на західноукраїнських землях.

    В одному з інтерв’ю Марія Матіос каже:” Мене вчили, що все не так. Згодом я зрозуміла:  історія Буковини – то одна історія, Галичини – це інша, Слобожанщини також … Але ж може так статися, що з роками наша нація пройде такий шлях, що перестане осмислювати свою історію, якщо все йтиме такими цинічними кроками”. А тому вона переконана, що нині треба надати слово не політикам – митцям. 

    Генетично її творчість суто українська. Та звертається вона до того, що найбільш людське – до потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір людини. Герої її творів понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності.

    Письменниця зізнається, що тему ”людина та її опір часові” вона розробляє років двадцять, фактично ввесь час, який присутня в літературі.

    Авторка впевнена, що в національної трагедії немає терміну давності. Вона розкриває глобальні проблеми через найскладніше – людські взаємини. Її цікавить навіть не стільки те, чим час випробовує людину, скільки поведінка особистості в тій чи іншій життєвій ситуації.

    Авторка пише, що її цікавлять не так щоденні пастки на людину, як мотивація особистості в цих пастках. Вона вважає, що не важливо, чим час випробовує людину – світовою глобалізацією чи бідністю, повстанською армією чи черговими виборами. Це тільки пастки, які відповідають тому чи іншому відтинкові часу. А ось ” траєкторія руху” людини між цими пастками для митця – справжній скарб.

   У своїх книгах Марія Матіос розмірковує над трагічними сторінками історії українського народу – повоєнними роками на західноукраїнських землях. Саме в цьому часовому відтинку розставлені пастки на її героїв.

  Письменниця моделює межові ситуації, заганяє своїх героїв у глухий кут і дає їм дуже вузьку “зелену вулицю”. Вона ставить людей перед складним вибором: любити чи ненавидіти; убивати чи прощати; бути добрим чи жорстоким; залишитися негідником чи програти, але з честю; бути чесним з собою чи з владою. Адже закони честі не завжди відповідають законам серця.

  Марія Матіос каже: ”Я народилася на Буковині. І ця досі вируюча тема опору для мене сімейна”. Щоправда,  авторка зауважує, що ніхто з її кровної рідні, як кажуть на Буковині  -  “ фамілії” , не постраждав від політичних репресій, хоча це й не зовсім так, а вона знає своє коріння з 1790 року.

    Її дід і бабуся “зігрівали кістки на городі”, ховаючись у кукурудзі від розправи за те, що першими записались у створений 49-го року колгосп. А куди було подітися, якщо в хаті підростало десятеро дітей, а запис відбувався “за найкращими законами демократії: за одним столом записували в колгосп, а за іншим – у Сибір”. Рідна тітка Гафія – краща доярка новоспеченого колгоспу – уже через півроку дізналася від МДБ, що таке “голки під нігтями” і “пальці у дверях”. І це тільки за те, що колгоспна ферма була в горах, а там, як відомо, хазяйнували не тільки колгоспники. Але в їхній рідні це не вважалося репресіями. Репресії – це коли, скажімо, сільські активісти Тащук і Шандро зустрічали червоних визволителів хлібом-сіллю, а через рік їх “замели” так, що й досі ніхто не знає їхньої дальшої долі.

   Твори Марії Матіос засновані на реальних подіях і часто розповідають про реальних людей. Автор переконана, що  “кожне зло повинне мати своє ім’я і в кожної людини є своє алібі”.

   Вона каже, що батько на її прохання розповісти про рідний хутір Сіруки, усі 16 хат (сьогодні там лишилася тільки одна), привіз їй зошит на 33 сторінки, де розписано про всіх: скільки людей, кого куди вивезли і коли та за що. Це страшна історія.

   Ще Марія Матіос – великий любитель мемуаристики, історичної літератури, адже кожен персонаж треба “вмонтувати” у контекст часу. Вона йде в архів, купує книжки, і ніхто за жодних умов на неї не тисне своїм авторитетом, бо тоді нічого не можна написати.

   І ось що цікаво: під кожним твором – час і місце написання. Це дуже рідко Київ. Здебільшого – Чернівці, Івано-Франківськ, а найчастіше – Розтоки на Буковині. Мабуть, джерелом натхнення для неї є її мала батьківщина.

   Отже, джерела творчості Марії Матіос – архівні матеріали; історична проза; свідчення очевидців; історія роду. 
Прочитайте поезії Марії Матіос тут
Виконайте завдання:
- прочитайте ст. 304 - 305 підручника з української літератури;
- Діалог з текстом: Чи є вірші Марії Матіос феміністичними? Доведіть.
Які особливості поезій із циклу "Прості вірші"? Як ви розумієте поетику назви "Триєдина перспектива"?