Розвиток мовлення
Сфера поширення і
головне призначення епістолярного стилю. Основні мовні стильові засоби
епістолярного стилю. Тематика листів. Офіційне й неофіційне листування.
Побудова епістолярного тексту
Опрацюйте теоретичний матеріал теми
І. Загальна характеристика
епістолярного тексту.
Епістолярний стиль, як
стверджує мовознавець П.С. Дудик, суттєво і своєрідно відрізняється від інших
стилів. Епістолярна форма володіє властивостями теми лірики, що дозволяє
автору, за думкою Аристотеля, „залишається самим собою“.
Ознаками епістолярного
тексту є те, що в його основі матеріали з власного життя, з власної думки, з
власного чуття, конкретно суттєве описання дійсності.
Лист як епістолярний
жанр має свою специфіку, свої характерні риси. Форма безпосереднього звертання
до адресата, прагнення автора змусити адресата активно діяти.
Ознаками епістолярного
стилю є логічна послідовність викладу, точність і лаконічність, докладні
висновки, дотримування і наявність певної композиції:
а) зверху зліва
вказують дату написання листа; на початку чи в кінці листа інколи зазначають
дату написання, завершують лист підписом (на розсуд автора);
б) лист починають
звертанням до адресата, звертання може бути офіційним, напівофіційним, дружнім
тощо, характер звертання залежить від стосунків між тими, хто пише листа, і
тим, кому лист адресується. Найбільш звичними є такі звертання: друже, друже
мій, дорогенькі, шановний пане, вельмишановний, дорогий друже, дорогі батьки,
високоповажний товаришу. Листи починають також словами, що вказують на час
написання листа (Добридень! Добрий день! Доброго вечора Вам). Форма прощання в
листі також залежить від взаємин автора адресатом (До побачення, Прощай, Будьте
здорові. Прощавай до скорої зустрічі. Цілую. Кохаю. Чекаю) Після слів вітання і
прощання знак оклику чи крапку.
У доборі лексики, у
вживанні малої чи великої літери, розділових знаків виявляється особистість
автора. Має значення також те, з якою метою пишеться приватний лист;
в) займенник ти, ви у
звертанні до однієї особи з великої літери, засвідчуючи цим власну вихованість,
одну з ознак індивідуальної культури;
г) усі назви адресата
можуть повторюватись, ускладнюватись префіксами (особливо суфіксами), набуваючи
певної негативної чи позитивної оцінки;
д) синтаксис листа
залежить від індивідуальності автора. Форма викладу тексту, побудова речень
залежить і від того, кому адресовано лист.
Мова з епістолярними
ознаками обслуговує специфічне заочно-писемне спілкування однієї особи з іншої
(іншими) в найрізноманітніших сферах життя – виробничій, професійній, а
найбільше – в побутовій, щоденній, ситуативній. Епістолярне мовлення в своєму
типовому вияві – монологічне, проте природними елементами епістолярного тексту
можуть стати, на думку Дудика П.С. і діалоги, почуті або прочитані автором, а
потім відтворенні в листі.
Отже, епістолярне
мовлення, як і розмовно-побутове, наукове і інше, неоднорідне за своїм змістом
і граматичною будовою, зоорієнтоване на виконання суто індивідуальної
комунікативно-стилічної функції.
Створюючи тексти
епістолярного стилю мовні послуговуються всенародною мовою, використовують
епістоляризми – особливі слова і словосполучення, синтаксичні конструкції,
репрезентують неповторну мовленнєву індивідуальність цього стилю.
У мовленні в межах епістолярного
стилю викреслюються різні жанри. Зародження жанру приватного листування в
українській мові відноситься до давнього періоду, як літературний жанр
поширився з часів античної і грецької, римської літератури. До появи
книгодрукування межа між особистим листом була відносна, бо роздуми могли бути
відкритими. Але давні риторики підкреслювали відмінність зразка мистецтва
писали листи, підкреслювали різницю епістолярного мистецтва від
літературно-художньої творчості на тій основі, що завдання листа – „називали
речі своїми іменами“.
З розвитком людства
епоха Просвітництва робить лист одним із ведучих жанрів використовуючи його в
дусі ідей „виховання“. Листування розширило функції народно розмовної мови,
виявило її межі побутового вживання зародилися елементи сучасного
публіцистичного стилю і наукового стилю української літературної мови.
До епістолярних жанрів
відносяться твори, побудовані у формі послання, або листування дійових осіб,
щоденники, записники, мемуари, що, як і листи характеризують особистість автора
і не завжди призначені для друкування. У художній літературі виділяють
епістолярний текст жанр-твори, побудовані у формі послання або листування
дійових осіб, щоденники, мемуари, автобіографії, записки автора, послання
календарі.
Лист як засіб спілкування
заочного людей у певній сфері життя надто різноманітний за змістом, формою,
композицією. Листи відображають життя, досвід своїх авторів, їхній світогляд,
індивідуальні риси адресата та ставлення до адресата. Листи культурних діячів
часто стають фактором культурного життя нації.
За формою листування є
офіційне і неофіційне (приватне). Соціально-етична форма листа залежить від
соціальний стосунків адресата і адресанта.
Тематика епістолярію
залежить від причин, що спонукають той чи інший задум від часу, умови, сфери їх
використання і інтересів. За твердженням і дослідженням мовознавців, широку
тематику створює мова, що обслуговує найрізноманітніші сфери життя – виробничу,
професійну, побутову, щоденну, ситуативну – і оформлень у листуванні: приватно-діловому,
соціально-етичному, інтимно-товариському, родинно-побутовому.
Дiлове листування вiдбувається мiж установами або працiвником та установою.
Вони складаються за певними зразками у офiцiйно-дiловому стилi. Особистi листи
— це листи до рiдної та близької людини, до друга чи знайомого, до улюбленого
письменника чи актора. Такi листи не вiдзначаються строгiстю форми. Мовлення
приватного листування невимушене. У текстах особистих листiв поєднуються ознаки
рiзних стилiв, зокрема розмовного та художнього.
В особистому листуваннi iснують певнi традицiї. Розпочинається лист
звертанням. Через звертання, як правило, висловлюється ставлення до адресата
(повага, любов, нiжнiсть). Чемна людина завжди поцiкавиться життям адресата –
його здоров’ям, успiхами. Далi йде виклад того, про що хочуть сповiстити.
Вихована людина нiколи не нав’язує своїх думок, тому використовує вставнi слова
та сполучення слiв (на мою думку, здається, як на мене тощо). Закiнчується
приватний лист побажаннями та прощанням. Пiдпис є обов’язковим. Ознакою
культури є зазначення дати написання листа.
«Як оформити лист»
1. Пишіть на якісному папері.
2. Дбайте про почерк, охайність
оформлення листа і підпису на конверті.
3. Уживайте звертання.
Звертаючись до старших на «Ви», пишіть це слово з великої літери.
4. Слідкуйте за мовленнєвим
оформленням і грамотністю. Пам’ятайте: за тим, як ви говорите чи пишете, судять
про вас.
5. Ставте розбірливий підпис,
число.
6. Не залишайте листів без
відповіді.
Пам’ятайте!!!
Адрес – письмове ювілейне привітання особі, установі. Ювілярові вручили
вітальний адрес.
Адреса – місце проживання особи або розташування установи, напис на
конверті, телеграмі. Правильно пишіть адресу
Адресант – той, хто адресує, надсилає лист. Адресант повинен чітко
підписуватись
Адресат – той, хто одержує лист
Завдання. Уявіть,
що вже проймануло п’ять років після вашого навчання в школі. Якими ви себе
бачите в майбутньому? Напишіть листа собі в майбутнє. Розкажіть про себе
«сьогоднішніх», свої бажання, плани на майбутнє, що найбільше цінуєте в житті
тощо. Листи надішліть в групу або на електронну адресу
Немає коментарів:
Дописати коментар