21.05.2020

Дмитро Павличко «Два кольори»

Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»

Ліна Костенко «Маруся Чурай»

Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

Дмитро Павличко «Два кольори» -

пригадайте відомості про творчість поета за покликанням

Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»

Підготуйтеся тему за матеріалами цього блогу

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Автор — Ліна Костенко

Рік написання: 1977.

Збірка: «Над берегами вічної ріки».

Тема: слово в житті людини, сутність поезії.

Ідея: показати силу слова — «Людині бійся душу ошукать».

У творі Ліна Костенко говорить про те, що слова, ніби згустки, увібрали в себе радощі й болі людей. Чутлива душа поета не тільки вловлює енергію сказаного, а й дивиться на слова з побожним страхом, адже впевнена, що поетові треба пам’ятати про свою відповідальність за кожен свій рядок і за кожне слово.

Вид лірики: філософська.

Жанр: ліричний вірш.

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм.

Провідний мотив твору: роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.

Композиція твору. Невеликий за розміром у три строфи вірш наповнений почуттями й експресією. Перша строфа твору — це одне складнопідрядне речення, у якому кожне підрядне речення посилює звучання головного.

Образи твору. Ліричний герой — це людина, що знає силу слова й відчуває відповідальність за їх використання: «Хтось ними мучився, болів…» Філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів, завдань мистецтва у суспільстві.

Римування — перехресне: мовчать — почать, причаїлись — чиїмись (абаб).

Віршовий розмір — вірш написано п’ятистопним ямбом із пірихієм.

Історія написання: філософські питання про сутність поезії, про місію митця для Ліни Костенко (особливо для неї, яка пішла у «внутрішню еміграцію» на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати «в шухляду»), як і для всіх «шістдесятників», були особливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям уваги.

Художні засоби:

епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»;

метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мутився, болів» оживлюють, олюднюють слова;

анафора: у першій строфі другий і третій рядки починаються словом «коли*, яке підкреслює і пояснює оксиморон «слова мовчать»;

антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» змальовують і різноманітність світу, і його повторюваність, узагальнюючи словами «Усе було», і підводять до висновку: «Поезія — це завжди неповторність».

У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко закодувала своє розуміння значення слова в житті суспільства і кожної людини.

Поетеса впевнена, що митці, як ніхто інший, мають обережно й відповідально ставитися до сказаного, адже «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Буває важко знайти потрібні слова, які б не «були уже чиїмись», але поети тому й несуть це звання, що вміють словом торкатися наших душ і пробуджувати світлі почуття.

Ліна Костенко «Маруся Чурай» -

пригадайте відомості про твір за покликанням

Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» -

пригадайте відомості про твір за покликанням

Шановні одинадцятикласники! Розумію, що обсяг матеріалу значний, тому не даю окремого завдання, але прошу після опрацювання тем писати коментарі в блозі.