«Слово о полку Ігоревім» – давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору. Особливості композиції. Роль пейзажу в розгортанні сюжету. Питання авторства
Опрацюйте довідкові матеріали
1. Коли і в яких джерелах згадується «Слово…»
Перша згадка дуже
коротка , про «Слово…» була зроблена відомим тоді російським поетом М.
Херасковим у 1797 р, коли він вдруге видав свою поему «Володимир».
Більш широко про слово
сповістив М. Карамзін у журналі французьких емігрантів, який виходив у
Гамбурзі, і назва якого перекладається «Північний спостерігач» .
Історики засвідчують, що твір був написаний суцільними
рядками без поділу на слова і не було розділових знаків з надрядковими літерами
й знаками (титлами), що становилися для економії дорогого пергаменту. Текст
слова знаходився у збірнику оригінальних
перекладах давньоруських творів.
У збірник входили «Хронограф Сказання про Індійське
царство» «Повість про Акіра Премудрого» Це твір на 10 сторінок. Пізніше
дослідник С. Путик виявить, що
сторінки були переставленні місцями, а тому під час переписування була втрачена хронологічна послідовність.
2. Коли
і ким було виявлено пам’ятку?
Цю пам’ятку було виявлено на початку 90-х років ХVIII ст.. відомим любителем
старовини, колекціонером давніх рукописів, графом О. Мусіним -Пушкіним,
колекціонером давніх рукописів, бібліофілом.
Цей збірник з іншими древніми документами придбав
Мусін-Пушкін у колишнього архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Іоіля Биковського.Текст
був доступним усім , хто ним цікавився близько 20 років, але для наукових робіт
використовували лише Карамзін та Малиновський.
У 1800 р найкращі знавці давньоруських літописів
Малиновский, Бантиш – Каменський, Карамзін під керівництвом Мусіна-Пушкіна
видали слово великим тиражем. З рукопису було знято копії. Та, що дійшли до нас
копія, є перекладом для цариці Катерини ІІ, була додана довідка та зроблені
помітки, окремо додавався переклад.
У ХVII ст. зроблено
декілька перекладів «Слова…»,
вони доповнювали і вдосконалювали його.
Очевидно цариця Катерина забажала негайно. Тому
простежується , що спочатку писар писав акуратно, але трапилося так, що
Мусін-Пушкін вирішив доповнити коментарі, але місця вже не було, почали
записувати в ліву колонку, тому утворився ніби чорновий варіант. Переклад
послали пізніше, бо Мусін – Пушкін дав переписати іншій людині.
Текстовий аналіз копії, зроблений для Катерини ІІ , не
дав відповідь на запитання: текст списували з пергамента чи підготовленої
чернетки. Переклад «Слова…» знайдений
серед документів, зробленого з дуже близького тексту. Оригіналом слова був
написаний для сучасників автора тому дужє багато натяків, неясностей через
відсутність повної інформації.
У 1812 р. дім Мусіна – Пушкіна згорів. Дивно, що не вивіз
із Москви цю чудову пам’ятку.
У ХVI ст. «Слово…» переписувалося у Пскові або Новгороді, знайдений рукопис
зроблений саме тамі є зразком орнаментального стилю.
Орнаментальний стиль - стиль, характерний для літератури
Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є:
- мозаїчність, використання старого матеріалу, як
прикраси нового твору,
- вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення
до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення
дійсності тощо.
Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас,
гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава ритмізація мови.
У них цінується не дотримання традицій, а новації.
Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою
повнотою, є «Слово о полку Ігоревім». Із цим стилем пов'язане так зване
«плетеніє слова».
3. Коли ж писалася ця пам’ятка «Слово о полку
Ігоревім»?
Науковці стверджують, що про це можна нині говорити з
точністю до 1-2х місяців. П.П.Охріменко, професор, викладач Сумського ДПУ
стверджував: «Так можна писати лише невдовзі після походу», на це вказує перше речення «уже» це літо,
восени, а не зима.Згадується про ранній падолист.
4)Повідомлення: « Чи є пам’ятка зразком української
літератури?»
Пам’ятка є предком української літератури, не дивно, що їй знайшли у російському
монастирі, адже видатні твори можуть далеко «залетіти від дому..» У творі
згадуються саме землі сучасної України. Головний доказ- мова і образна система «Слова..», вони
близькі до інших пам’яток Київської Русі
та фольклору, що дійшли до нас з глибини віків. Існує думка, що кожна нація
творить свою історію і свою культуру на тих землях , на яких віками живе, жодна
інша нація немає права привласнювати цю культуру.
Любов до батьківщини надихала автора «Слова…». Вона начебто водила його
рукою. Вона ж зробила цей твір безсмертним – однаково зрозумілим і близьким
людям, які, дійсно ,люблять свою батьківщину, свій народ.
4. Кого
ж вважають автором «Слова…»?
Як свідчить мова «Слово…» , його автором був, безперечно
, українець та й увесь зміст поеми ясно вказує , що вона могла повстати тільки
на півдні Русі, а не на півночі її. «Автор «Слова…» був великим українським
патріотом,» – зазначав Іван Огієнко.
Існує низка гіпотез, щодо конкретних осіб «боярська»
версія академіка Рибакова припускає, що автор київський тисяцький (найвища
боярська посада Петро Бориславич, історик і публіцист). «Князівська» автор
вільно почувається у князівському колі, припускає князів за їхні помилки, хоча
думка, що князь сам оспівав себе безпідставна.
Згадується
ім’я Володимира -
сина Галицького князя Ярослава Осмомисла, брата Ярославни. Найцінніші відомості про автора вміщено в самому творі.
П.П.Охрименко стверджував, що «Слово о
полку Ігоревім» з'явилося на Чернігово-Сіверщині, з-під пера сіверянина. «Він
перебував в оточенні Ігоря Святославовича, був близьким до цього князя,
можливо, як його наставник, порадник, співець і літописець, а також учасник
походу 1185 р. Безсумнівним є те, що геніальний творець «Слова», хоча й
спілкувався з князівським середовищем, виступав послідовним виразником народних
інтересів. Його власне ім'я, заховане від нас густою запоною часу, слід шукати
серед найпрогресивніших і громадсько-культурних діячів Чернігово-Сіверської
землі другої половини XII ст.»
Заповніть за зразком паспорт твору
Тема: Зображення Київської Русі у 2 половині ХII ст., невдалий похід князя
Ігоря на половців у 1185році
Ідея:
заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послаблення держави; засудження міжкнязівських
міжусобиць
Основна
думка: тільки в єдності сила, любов до
Батьківщини, «збереження єдності» -
золоте слово
З’ясуйте за підручником жанр твору ст..
49
Немає коментарів:
Дописати коментар