Складні речення з різними видами
сполучникового і
безсполучникового зв’язку
Був початок липня 1844 року. День видався напрочуд сонячний
і жаркий. Надвечір подув легенький північно-західний вітерець, по небу попливли
хмари, пішов рясний теплий дощ. Дощовий вечір змінила чудова біла ніч. Додому
Тарас повертався пізно. Йшов безлюдними вулицями, пригадував події прожитого
дня: з ранку до полудня працював у Академії, на обід потрапив до Євгена
Павловича, якого довгенько не бачив. Наговорилися від душі. Євген Павлович
прочитав останній розділ свого нового роману «Чайковський», а він познайомив
Гребінку зі своєю останньою поемою «Слова». Гребінка уважно прочитав раз,
вдруге і замислився:
-
Скажи,
навіщо ти пишеш? Невже ти думаєш, що хтось надрукує цю поему? Читаєш – і
страшно стає. За тебе, Тарасе, страшно.
-
Знаю,
все знаю, дорогий Євгене Павловичу. Але інакше писати не вмію. Ні серце, ні
совість не дозволяють писати по-іншому. Кажете, не надрукують? Ну й що ж?
знайдуться такі, що переписуватимуть, читатимуть своїм однодумцям. Я вважаю –
це головне.
Ось уже п’ять
місяців спливло, як він повернувся з України, а перед очима знову і знову
повстали картини жахливих страждань кріпаків, дикого свавілля панів, і ці
спогади не давали покою, ятрили серце. Знову й знову перегортав у своїй пам’яті
сторінки баченого ним на рідній землі. Багато змін сталося в його житті
протягом тих майже п’ятнадцяти років, відколи він залишив свою знедолену
батьківщину. Так не змінився його рідний край за ці п'ятнадцять років. Хіба що
неволя й рабство стали лютішими, стогін народний ще голосніший, а хвилі гніву
людського ще потужніші.
(з
книги Д. Красицького «І оживе добра слава»)
2.Пройдіть тестування.
Код доступу 9202924, використати цей код,
join.naurok.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар