Розвиток мовлення. Лист до автора книги (на вибір)
Словник
Адресат – одержувач листа, телеграми тощо; той, кому адресується мовлення.
Адресант – той, хто надсилає комусь лист, телеграму, повідомлення.
Кореспонденція – листи, відправлення; листування між окремими особами або установами.
Кореспондент – особа, що з кимось листується.
2. Прочитайте теоретичний матеріал.
Листування -
один із видів письмового спілкування. Лист – це написаний текст, метою якого є
повідомлення про щось адресата.
Листи бувають ділові (службові) та особисті
(приватні).
Ділове
листування відбувається між установами або працівником та установою. Вони
склада ються за певними зразками в офіційно-діловому стилі. Особисті листи – це
листи до рідної та близької людини, до друга чи знайомого, до улюбленої людини,
до друга чи знайомого, до улюбленого письменника чи актора. Такі листи не
відзначаються строгістю форми. Мовлення приватного листування невимушене.
У текстах особистих листів поєднуються ознаки різних стилів, зокрема
розмовного та художнього.
В особистому
листуванні існують певні традиції. Розпочинається лист звертанням. Через
звертання, як правило, висловлюється ставлення до адресата (повага, любов,
ніжність). Чемна людина завжди поцікавиться життям адресата – його здоров’ям,
успіхами. Далі йде виклад того, про що хочуть сповістити. Вихована людина
ніколи не нав’язує своїх думок, тому використовує вставні слова та сполучення
слів (на мою думку, здається , як на мене тощо.) Закінчується приватний лист
побажаннями та прощання. Підпис є обов’язковим. Ознакою культури є зазначення
дати написання листа.
У тексті
листа необхідно вживати етикетні формули (слова ввічливості). Це слова
привітання і прощання, найрізноманітніші побажання, слова вибачення (скажімо,
за турботи, завдані висловленням певного прохання).
Зразок листа до В.Винниченка
Доброго дня, шановний Володимире Івановичу. Пише Вам Шептенко Максим. Нещодавно ми читали написане Вами оповідання "Федько-халамидник", Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження, тому я вирішив написати листа.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але читаючи далі про дружбу Федька з Толіком, розумієш, що Як на мене, Федько - чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього усі гніваються. Він ніколи ні за кого не ховався, як його друг Толя, та і другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний.
Толя, на мою думку, - зла, хитра людина. А випадок із чижиком показує, що він усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толя - це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федькові, бо в нього добре серце і багато гарних рис. Хоча б те, що він намагався врятувати Толю, розуміючи, що може загинути сам.
Мені б дуже хотілось, щоб у мене, та й в усіх були такі друзі, як Федько, - добрі, чесні, на яких можна покладатися. І якомога менше таких, як Толік, - брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів
Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.
Володимире Івановичу, я читав, що в дитинстві Ви дуже нагадували свого ж таки літературного героя — Федька-халамидника, змалку чинили наперекір загальноприйнятому, домагалися свого всупереч усіляким обставинам. Мені було б цікаво дізнатися, чому Ви вирішили стати письменником? Можливо, на це вплинув якийсь випадок із життя? Буду чекати на Вашу відповідь.
Немає коментарів:
Дописати коментар